Сторінка вчителя-дефектолога (тифлопедагога)

Особливості формування навичок просторової орієнтації у дітей з вадами зору.

Навчання просторовому орієнтуванню можливе лише за умов індивідуального підходу до кожної дитини з вадами зору, врахування дефекту, вторинних відхилень, особливостей характеру та її попереднього життєвого досвіду.

Борисова І.В., тифлопедагог КЗО ДНЗ № 319 компенсуючого типу

для дітей з вадами зору та мовлення, м. Дніпропетровськ.

Для успішної реалізації завдань освітнього процесу необхідним є оволодіння новими педагогічними технологіями з урахуванням особистісно-орієнтованої взаємодії педагога і дитини, нових форм та змісту їх співпраці, використання нових моделей обладнання, створення умов для індивідуальних корекційних занять. Сучасній системі навчання та виховання дошкільників з вадами зору властива також тенденція до соціальної інтеграції, бо після закінчення відповідного дошкільного закладу компенсуючого типу діти йдуть до масової школи. І визначити, відчути своє місце в навколишньому світі, зробити цей перехід з одного соціального середовища в інше менш травматичним для дитини і допомагають саме навички орієнтування у просторі та в нових обставинах життя і навчання.

Орієнтування в просторі розглядається тифлопедагогами як здатність дитини визначити своє місцезнаходження серед предметів і об’єктів, що її оточують, напрямок вибраного руху, вміння знаходити предмет або об’єкт в закритому чи відкритому просторі.

Діти з вадами зору навчаються навичок орієнтації у просторі в дошкільних закладах компенсуючого типу .Навіть незначне порушення зору призводить до того, що дитина має труднощі при орієнтуванні. Такі діти невпевнені у собі, замкнені, відчувають психологічний дискомфорт, менше спілкуються.

Для них характерне також недостатньо точне розуміння й використання слів, що позначають просторові напрямки. Специфічність орієнтації  виявилася в труднощах формування навичок практичного орієнтування на власному тілі. Спостерігались труднощі й при самообслуговуванні. Також цим дітям було важко запам’ятовувати великий обсяг інформації, у них були проблеми з розвитку дрібної моторики, що призводило до порушення графічних навичок.

Отже, діти з порушеннями зору відстають у просторовому розвитку від своїх однолітків.

Своєчасно формувати навички орієнтування та мобільності, попередити виникнення вторинних відхилень у розвитку дитини з відповідною вадою зору можливо за реалізації спеціальної програми.

Форми роботи з розвитку просторової орієнтації можуть бути різні, але основною є комплексне заняття, що включає дидактичні й корекційно-розвивальні ігри, організацію зорового пошуку, екскурсію за обраним маршрутом та інші.

Теми занять теж ускладнюються відповідно віку та зорової патології дитини:

З метою підтримки у дітей зацікавленості до навчання орієнтуванню в просторі слід  проводити заняття в ігровій формі, використовувати спеціальні посібники, звукові іграшки та дидактичні ігри, доступні для сприймання дитини.

Ми  пропонуємо  проводити такі ігри на формування просторових уявлень і орієнтування:

• Лабіринти.
• Слухові диктанти.
• ”Що справа? Що зліва?”
• ”Скажи, де знаходиться?”
• ”Знайди скарб”.
• ”Ряди і стовпчики”.
• ”Проклади доріжку”.
• ”Знайди за запахом”.
• ”Впізнай на дотик”.
• Виконання інструкцій (“Помахай дітям правою рукою”).
• Складання відповідей на запитання з використанням просторових термінів(“В якій руці у тебе іграшка?”).
• Малювання (проліплювання) схем за словесним описом.
• Робота з мозаїкою.
• ”Водії і пішоходи”.

Отже, треба так організувати роботу з розвитку просторової орієнтації у дітей із зоровими порушеннями, щоб забезпечити її послідовність, успішність та ефективність.